Детальніше
До початку XX століття єврейська громада в Полтавській губернії сформувалася. У групі євреїв перше місце належало купцям. Серед євреїв було багато відомих людей, які прославили Полтавщину, а також були меценатами для свого рідного краю. У 1844 році в Полтаві почалася епідемія чуми. Був заснований губернський комітет по боротьбі з хворобою. Євреї-купці: Давид Оршанський, Габай Зекелі, Йосип Португалов і Давид Зеленський, заявили Міський Думі про своє бажання доглядати за хворими і подали відповідне прохання. Одним з таких меценатів був Авраам Варшавський. Його будинок на розі вулиці Європейської та Соборності щодня бачать всі, хто буває у центрі Полтави. Цей особняк побудували у 1844 році. Авраам Варшавський жив у межах смуги осілості, але підприємницькі успіхи та статус купця першої гільдії дали йому можливість перебратися у столицю імперії. Член правління Єврейської громади і синагоги в Санкт-Петербурзі, член комітету з будівництва Хоральної синагоги, пожертвував на її спорудження значні кошти. Міський особняк збудований в епоху перших генерал-губернаторів Полтави в добу панування архітектури ампіру. Фасади рясно оздоблені ліпним декором і рельєфними панно з міфологічними сюжетами. З двору особняк має оригінальну лоджію, огороджену аркадою. За часів окупації 1941–1943 pp. у будинку розташовувався підрозділ штабу командування німецької групи армій «Південь» та місце, де Гітлер по приїзду в Полтаву (1.06.1942 р.) проводив нараду генералітету – розробляв план літнього наступу. Особняк значно постраждав під час звільнення міста в 1943 р. Відбудований у первісних формах у 1957 р. за проектом архітектора П. Черняховця. Будівля є пам'яткою архітектури місцевого значення.
1. Павловский И.Ф. Полтава: Исторический очерк ее как губернского города в эпоху управления генерал-губернаторами [Електронний ресурс] / И.Ф.Павловский // Полтава. – 1910. – Режим доступу до ресурсу:
http://histpol.pl.ua/ru/biblioteka/ukazatel-po-avtoram/avtory-p/pavlovskij-ivan-frantsevich?id=3577.
2. Мучник A.M. Євреї і Полтавщина. Історія... Імена... Долі...– Полтава: Оріяна, 2005. – 74с.
3. Ревегук В.Я. Полтавщина під німецькою окупацією (1941-1943рр.). Нариси історії. – Полтава: Дивосвіт, 2015. – 388 с.
4. Інформаційна дошка проекту «КРОКУЙ. ПОЛТАВА» [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://krokuy.poltava.ua/info-tables/.
Євреї відрізнялися прагненням до освіти. Багато з них отримували знання за допомогою самоосвіти. В XIX столітті всі діти євреїв навчалися в релігійних нижчих навчальних закладах – хедерах. Великою подією для Полтави стало відкриття 16 квітня 1895 року Талмуд-Тори. Будівля побудована на кошти коробкового збору та добровільних пожертвувань на місці старої громадської лазні. В училищі налічувалося 240 учнів. Восени 1896 р. в Полтаві, у відремонтованій будівлі єврейської лікарні, гурток єврейських жінок відкрив жіноче училище для дівчаток з бідних сімей. Число освічених євреїв в загальній кількості населення губернії становило 16,9%. Євреїв, які мали освіту вище початкової, було 1 138 чол. На початку XX століття вперше почалося спільне навчання єврейських і християнських дітей. У 1900 р. було відкрите комерційне училище. Єврейських хлопчиків брали лише в кількості 3% від норми. В 1916 р. в гімназію Бельської (Ашхарумовой) почали приймати дівчаток-єврейок, 15% від норми. В кінці XIX століття Полтава побачила першу єврейську газету ортодоксального напряму, що виходила староєврейською мовою. Засновником і видавцем газети, яка називалася «Амодія» («Вісник»), був рабин синагоги Міснагдім – рабі Еліяц-Аківа Рабінович. Архітектура будинку, де була редакція мала форми і елементи стилю модерн. Квартал, де знаходилася будівля, був спалений німцями в 1943р.
1. Адрес-календарь и Справочная книжка Полтавской губернии на 1900 год. – Полтава: Паровая типография Д. Н. Подземского, 1900. – 433 с.
2. Бучневич В. Е. Записки о Полтаве и ее памятниках : с пл. Полтав. битвы и достопримечательностями г. Полтавы. – Полтава: Типо-Литогр. Губерн. Правления, 1902. – 449 c.
3. Памятная книжка Полтавской губернии на 1910 год. – Полтава. Типолитография Полтавского губернского правления, 1910. – 301 с.
4. Полтавский день. –1917. – 1 (14) января. – 4 с.
На місці сучасного Полтавського На місці сучасного Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя раніше були купецькі ряди. З початку XIX століття євреї продавали бакалійні товари, хліб, полотна тощо. Завдяки євреям у Полтаві з'явилися сукна західного виробництва, шовк та голландське полотно, віденський галантерейний товар. Багаті євреї-купці чимало зробили, поповнюючи скарбницю, для розвитку міста, промисловості і торгівлі. У Полтаві були дуже заможні купці, так званої першої гільдії. Царський закон 1824 року розподілив усіх купців на гільдії. Він давав можливість заможним євреям із міщан потрапити до купецького стану, а представникам купецького стану — до міської думи. Це давало їм більше привілеїв. У каталозі підприємців і власників зустрічається 9 купців Першої гільдії, тобто найвпливовіших підприємців Полтави, вісім з них — євреї. На 1855 рік купців 2 гільдії було 42, з них 7 євреїв, купців 3 гільдії — 63, з них євреїв — 27. Різниця між гільдіями полягала у розмірі капіталу та розмірі податків, які сплачував купець. Купці першої гільдії: Зеленський Авраам, Зеленський Давид, Варшавський Абрам і його син Марк, Португалов Авраам, Рубінштейн Ісаак, Фрішберг Леон Давидович, Молдавский Давид Мойсеевич. У 1852 році в Полтаві відкрився Іллінський ярмарок. На нього з'їхалися понад 40 000 осіб, що перевищило кількість жителів вдвічі. Після Нижегородського, це був найбільший в Російській імперії ярмарок. Проте з театральним життям також пов’язана цікава історія. Відомо, що в Полтаві з 1818 по 1821 роки в міському театрі гастролювала харківська трупа Штейна, в складі якої грав Михайло Щепкін, що був у той час ще кріпаком курської поміщиці А. Волкенштейн. В одній з п'єс Щепкін грав роль єврея, господаря корчми, поведінка якого він пародіював з міського голови Авраама Зеленського. Останній, вбачаючи в тому підрив свого авторитету, запропонував артистам 2 тисячі рублів аби п'єсу не показували. П'єсу зняли з показу, але коли про це дізнався генерал-губернатор князь Н. Г.Репнін, то наказав веселити публіку, і Авраам Зеленський, щоб не викликати невдоволення Рєпніна, змушений був відвідувати всі постановки цієї вистави. Однак міський голова не тримав зла на Щепкіна, а коли було оголошено підписку про збір коштів для викупу артиста з сім'єю з кріпацтва, то саме він одним з перших підписався на суму 100 рублів.
1. Павловский И.Ф. Полтава: Исторический очерк ее как губернского города в эпоху управления генерал-губернаторами [Електронний ресурс] / И.Ф.Павловский // Полтава. – 1910. – Режим доступу до ресурсу: http://histpol.pl.ua/ru/biblioteka/ukazatel-po-avtoram/avtory-p/pavlovskij-ivan-frantsevich?id=3577.
2. Бояренцев С. Полтавські міські голови [Електронний ресурс] / С.Боярцев // Полтава історична. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://poltavahistory.inf.ua/history12_7u.html/.
Полтава мала велику кількість єврейських культових установ: перша кам'яна синагога, Велика хоральна синагога, Солдатська синагога, Хабатська синагога, синагога Зеленського, синагога Молдавського, Кравецька синагога, Лікарняна синагога. Будівля Великої Хоральної синагога збудована у 1856 році за кошти, зароблені на Іллінському ярмарку. Головний фасад будівлі зі стриманим декором і пластикою, утвореної пілястрами коринфського ордера, що підтримують ліпний фриз і багатопрофільний карниз. Двоповерховий молитовний зал був перекритий куполом сферичної форми. У квітні 1911 р. у Полтаві згоріла Велика хоральна синагога. Попіл 46 сувоїв Тори євреї поховали у 25 ящиках на єврейському цвинтарі у Полтаві. Громада відновила святиню досить швидко. Всередині там колись було пишно, оцінити зараз ми те не можемо, бо внутрішнє оздоблення не відновлювали. Є лише свідчення: «Стіни, стеля і купол над молитовнею хоральної синагоги в Полтаві були розмальовані, висіла величезна люстра, сходи з позолоченими різьбленими поруччями вели до сховища сувоїв Тори. Завіса до нього була ткана золотом, а сувої Тори — сріблом. Молитовня цієї синагоги вміщала тисячу осіб. У синагозі співав кантор Єрухам, людина надзвичайно малого зросту». Функціонувала синагога до кінця 1930-х років, потім була закрита, а націоналізовану будівлю переобладнано під клуб. Будівля горіла ще раз під час війни. У повоєнні роки колишня синагога відновлена під Палац культури промкооперації, потім тут знаходився Будинок Культури профспілок. На даний час будівля використовується для концертно-естрадної діяльності Полтавської обласної філармонії. В часи існування синагоги її відвідував Іцхак Бен-Цві – один із засновників держави Ізраїль, другий президент цієї країни, який народився у Полтаві. Ця людина заснувала Поалей-Ціону — робітничий сіоністський рух, що підтримав уряд УНР. Більшість євреїв у Полтаві були прихильниками широкої автономії України, бо така автономія обіцяла розвиток громаді.
Будинок Глейзера, або Червоний будинок - найбільш готичний будинок Полтави. Належав лікарю окулісту Хаїму Глейзеру. На першому поверсі він приймав пацієнтів, а на другому жив разом зі своєю родиною. Стіни будівлі виконано з червоної облицювальної цегли. За сукупністю асиметричного планувального рішення, розмірів і розташування отворів, а також зовнішнього декоративного оформлення, можна говорити про спробу невідомого нам архітектора створити будівлю в стилі модерн єврейської спрямованості. Німці спалили будинок, коли відступали. Є інформація і про те, що самого Глейзера у 1941 році так само спалили у сараї на сусідній вулиці. У 1950 р. будівлю відновили у первісних формах. Вже після закінчення Другої світової будинок відбудували і здали під житло. Потім там було міське управління освіти. Будівля має статус пам'ятки архітектури місцевого значення.
Про Полтаву. Департаменту культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://visitpoltava.com/uk/historydata/view?id=62
